Окунь звичайний (Perca fluviatilis) – вид риб родини окуневих. Зустрічається в Європі та північній Азії. В другій половині XIX сторіччя звичайного окуня з Великої Британії перевезли до водойм Австралії, Тасманії та Нової Зеландії, де він добре прижився. Інтродукція до водойм Південної Африки виявилась безуспішною, хоча в перші роки після заселення і спостерігався спалах чисельності.
Забарвлення окуня досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами, хвостовий, анальний та черевні плавці – яскраво-червоні, а грудні плавці – жовті. Перший спинний плавець – сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий – зеленувато-жовтий, очі – оранжеві. В залежності від водойми забарвлення окуня може змінюватися. Так, у лісових торф’яних озерах зустрічаються цілком темні популяції.
У великих озерах та водосховищах окунь утворює дві екологічні форми, що притаманні різним частинам водойми: дрібний прибережний «трав'яний» та великий глибинний. Трав'яний окунь росте повільно, в його харчуванні велике значення має зоопланктон, личинки комах та водні безхребетні. Глибинний окунь – хижак, який росте швидко. Найбільші особини сягають довжини 40 см та ваги понад 2 кг. Великі окуні виглядають горбатими, оскільки більше ростуть у висоту та товщину, аніж в довжину.
Статевої зрілості окунь досягає у віці 2-3 років. Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. В залежності від розміру самиці відкладають від 12 до 300 тис. ікринок. На першому році життя маленькі окуні тримаються у прибережних заростях та харчуються черв’яками або личинками комах. На хиже харчування переходить за довжини 2-4 см, але справжнім хижаком стає досягши довжини понад 10 см. Харчується дрібною рибою та молоддю великих риб.
Окунь є доступною здобиччю для багатьох хижих видів риб (сом, щука, судак, минь), а також навколоводних птахів. У значній кількості окунь виловлюється рибалками-любителями, подекуди складаючи до 50% загального вилову.
